Все глибше занурюємось у вивчення вишивки східного Поділля. В захваті від сили символічного навантаження, глибини та змістовності орнаментів, майстерності та делікатності подільської низі.
Показ дописів із міткою студія. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою студія. Показати всі дописи
Вишивка Поділля.
Вона зачаровує, викликає захват неперевершеною майстерністю, делікатністю та
складністю виконання, вражаючими орнаментами, наповненими сакральним змістом… Великою
радістю та задоволенням є можливість бачити справжні скарби народної творчості,
тримати їх в руках, досліджувати, намагатися відтворити.
Інна Єрмакова
Сьогодні, 14 червня 2015 року відбулося чергове занятті в студії «СвоєРідне».
А починалося все так… Жовтень 2014 року. Минуло кілька місяців після нашого переїзду до Вінниці. Перші місяці були наче в тумані. Наша родина, як і кожен з вимушених «тимчасово переміщених» намагалась адаптуватись до змін в житті, навчитися сприймати дійсність. Жити. Виживати.
Мені було легше, бо ще до війни я (через мою професію та хобі) була знайома та товаришувала з вінницькими фотографами. Вони допомагали і з переїздом, і з працевлаштуванням, і з побутом. Завдяки друзям-фотографам, що зразу завантажили мене фотографічною діяльністю, участю в заняттях фото-клуба, лекціях та спільних проектах, я швидше відволікалась від сумних думок та розпачу.
В жовтні разом з колегами я вперше потрапила в міську бібліотеку №11 м. Вінниці. Там відкривалась виставка робіт нашого колеги з Рівного.
Мені дуже сподобалась затишна, творча атмосфера цього закладу. Познайомились з колективом – це дуже активні, творчі, щиросердні, гостинні люди: Вельган Ольга, Плотнікова Світлана, Богданюк Лариса. Вони, дізнавшись хто я і звідки, розпитували про родину, про життя, про те, чим займались до цих страшних подій. Розповіла про сина-студента, чоловіка, що має хобі дивне, як для чоловіка. Якщо чесно, то мені дуже хотілось повернути його до вишивання. Бо через всі події та ситуацію в країні він вже довго не вишивав і взагалі не планував, здається, повертатися до цієї справи. Ми звикли до подиву і зацікавленості, коли люди чують таку дивину, бо ж не часто зустрічаються чоловіки, що вишивають. Тому погодились на пропозицію завітати в гості в бібліотеку вже разом з Андрієм.
Мені дуже сподобалась затишна, творча атмосфера цього закладу. Познайомились з колективом – це дуже активні, творчі, щиросердні, гостинні люди: Вельган Ольга, Плотнікова Світлана, Богданюк Лариса. Вони, дізнавшись хто я і звідки, розпитували про родину, про життя, про те, чим займались до цих страшних подій. Розповіла про сина-студента, чоловіка, що має хобі дивне, як для чоловіка. Якщо чесно, то мені дуже хотілось повернути його до вишивання. Бо через всі події та ситуацію в країні він вже довго не вишивав і взагалі не планував, здається, повертатися до цієї справи. Ми звикли до подиву і зацікавленості, коли люди чують таку дивину, бо ж не часто зустрічаються чоловіки, що вишивають. Тому погодились на пропозицію завітати в гості в бібліотеку вже разом з Андрієм.
