Все глибше занурюємось у вивчення вишивки східного Поділля. В захваті від сили символічного навантаження, глибини та змістовності орнаментів, майстерності та делікатності подільської низі.
На один день наша студія вишивки перетворилася на студію писанкарства Тетяни Коновал. Таня в черговий раз завітала до нас у гості, за що ми їй щиро дякуємо! Зустріч та спілкування пройшли в теплому дружньому колі СвоїхРідних. Цього разу ми писали традиційну подільську писанку.
В своїй книзі "Вишивка східного Поділля" Євген та Тетяна Причепії в розділі "Вишита сорочка Поділля" пишуть: "... тут уже почали вишивати низинні візерунки на фабричному тонкому полотні, тому дещо змінився масштаб орнаментів на плечах і поділках - вони стали дрібнішими, не так легко читаються. Однак набуло явище, що компенсувало дрібність та певною мірою "затертість" низинних узорів. Це - вишивання комірів сорочок." [1, стор. 53]
Я не зразу зрозумів, що означає "затертість". Але минулого тижня мав можливість гарно роздивитися сорочку із зазначеного регіону.
Інна Єрмакова
Під час наших Полтавських мандрів важко було оминути Решетилівку. Досить довгий час вона була в наших мріях-планах помічена пунктиком «відвідати обов’язково!». Аж тут співпали бажання і чудова нагода. Тим більше, що маємо у друзях чудову Олю Маєвську, яка родом з Решетилівки. Там живуть її батьки. А з самою Олею ми познайомились три роки тому в Луганській державній академії культури та мистецтв, куди Оля приїжджала захищати студентську наукову роботу за темою саме про славнозвісних майстрів Решетилівки. Вона досить системно і серйозно займалась дослідження народних промислів Полтавщини, нам пощастило мати в особі друга ще й гарного екскурсовода та лектора! Отже зустрівшись з Олею в Полтаві, ми разом вирушили до славної Решетилівки.
Опрацьовуємо матеріали дослідження вишивки Поділля. Цю сорочку ми зустріли в експозиції Бершадського районного краєзнавчого музею.
Сорочка пошита з тонкого бавовняного фабричного полотна (бязь). Пошита в середині - другій половини минулого сторіччя. Такі сорочки є характерними для с. Війтівка того часового періоду.
 |
| 26.06.2015 смт Опішне. (фото О.Нарбут) |
Григорій Петрович Гринь – людина, яке все своє життя присвятила вишивці. Якщо бути точним, то збиранню, вивченню і на основі цього створенню орнаментів. Він пройшов нелегкий життєвий і творчий шлях. Це тепер Григорій Петрович – талановитий митець, дослідник традиційної полтавської вишивки, майстер художньої вишивки, Заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, голова Опішнянського осередку. А в далекому серпні 1960 року молодий художник-випускник Решетилівського художньо-промислового училища почав свій трудовий і творчий шлях в Художньо-промисловій артілі імені Н.Крупської. А вже наприкінці 1961 року був призначений головним художником фабрики.
